Українському воякові

Привіт кохана. Нарешті. Теж скучила. Вибач мені та я інакше не міг. Я знаю, що знаєш, ця війма всіх замучила, та розвідка каже, що ворог поліг

Вкотре там на сніданок багряне від пострілів небо, Натще кілька ковтків розіп’ятого криком повітря… І на зміну птахам перелітним, поглинувши щебет, Розл...

А за ними ворота в небо, а над ними - в колону хмари, і колючий, ворожий щебінь, вони перемелюють в гравій.

Літературне інтернет-видання «Проба Пера» пропонує учасникам проекту та всім бажаючим другий авторський конкурс, що проводитиметься за ініціативи одного з наши...

З нами Бог і Україна! Нехай щезне зла руїна! А ми цьому всі сприяєм - Мир і волю здобуваєм! Ирод стане на коліна!

Забрали..! Забрали сина на війну!!!! Все голосила посивівши мати. Залишили… залишили стару саму, І розбомбили хату.

Зоріє небо згадкою минувшини. Украло побратимів і блищить... Кров закипає бідами загущена. Рік на війні мов день, який дощить. А день як мить...

А чим би дати їм під дих – лиш так, щоби не згинули? А хай самі ховали б тих, кого в огонь укинули.

Отче наш великий! В будні і у свята Ми благаємо за тата, сина, брата у солдатах!

Я не жінка тобі, не матір, Не сестра із піснями лелечими. Ти пізнаєш мене, солдате: Я – та чайка, що квилить ввечері.

Добровольчі батальйони – Доброхітні курені! А молитвами мільйонів – Бог на вашій стороні!

Десь далеко чекає натомлена мати, Із думок вже не стерти ракети із неба. Незнайомий солдате, мій любий солдате, Я не знаю, хто ближче нам зараз за тебе.

Ми не хочем полягти за свою Вітчизну – Хай наш ворог неймовірний ляже за свою!

«Не дивуйся мамцю, ти! Здійме від землі – Он які на пальчику в татка мозолі! Татко зможе і тебе – в небо голубе, Та й і я колись – маленьку – підніму тебе!»

Пам’ятайте нас – героями, А не згадуйте – проклятими… І із вами більш не гратиме Наша доленька скупа…

Прощай, рідний край! Синів пригадай! Повернуться, знай – На довгі роки всім заграй!

…І кинулись роєм гармати, і гради, і танки, Затьмарили небо блакитне трагічним серпанком...

Мамо! Хто б мене на руки не прирік – Дай мені своє поміряти життя! На землі я є твій син і чоловік. Біля серця – лиш безпомічне дитя…

Воїни нації ми заповзятої, Тож ворогам даємо прикурить! Кажуть, ми кіборги, ми термінатори! Кажуть, бо знають – нас мало убить!

Як із ненчиного дому у старе віконечко виглядала мати сина, мов яснеє сонечко.

Я в храмі святім поставлю свічу, Молитимусь палко і довго. Мій воїне любий, за тебе прошу, Живий щоб вернувся додому.

Молися сину за Вкраїну, його замучили колись... Молися сину...

Коли потерпає від болю мій край, моя рідна земля Не сила сидіти й дивитись, як гине країна моя.

Цей вірш я присвятила сучасним українським воякам, які борються зараз за свою Батьківщину.

Привіт, незнайомий солдате! Як у вас ТАМ? Ти знаєш Нам переконливо брешуть, ніби… війни НЕМАЄ! Ніби усе під контролем, просто конфлікт тривалий Й як вам н...

А в козака бирка, добра шапка-бирка Майже каска – як тепер… Ну а в шапці-бирці отакенна дірка – Добрий кондиціонер!

…Ви увійшли в безсмертя. Крок за кроком. Герої чотирнадцятого року

Здрастуй, братику! Здрастуй, воїне! – Трохи зморений, трохи стомлений, Трохи зламаний, але відданий, Із моєю землею споріднений!

Чия Україна без мови? Де згублено рідних по крові? Чи можна любити чужину, Якою стає ця країна?

І наш солдат - це воїн - це цвіт націй, Боронить Неньку й проливає кров.