Вірш про зиму

Світанок. Сяйво сонцяСічневе сніжно-світле.Серпанок снігу соннийСріблястий спокій сипле.

Для сина ліплю бабу снігову, Великі кулі котячи по саду. Його очиці заблищали радо, - Це диво так сподобалось йому!

Півпланети чужих. Від розлуки і до розлуки, - Це знайомий маршрут для сердець мільярдів, що ж... Тільки б сила була, щоб стискати життя і руки, Ну і ще...

Дрімає ліс рудий на схилі. Він бачить в снах зелені хвилі Й морозні аромати хвої...

На білий сніг дивлюся крізь вікно: Сніжинки вітер закрутив щосили. Одні з них впали, вдарившись об скло, А інші десь далеко полетіли.

Вона ішла через пороги зим І просиналася чомусь в сльозах щоночі. - ЇЇ душа хотіла бути з ним... Але не знала, чи цього він хоче.

Хіба тобі не холодно без мене, Коли сніги за вікнами метуть, І заметілі, виючи шалено, Із них колючі килими прядуть?

Колись зима в душі пройде, Коли вирішуйте самі. Але невпинно життя пливе І сумно так мені...

І тихо падав перший зимній сніг На землю й на дерева рівно ліг А я вже стриматись не міг Я був давно вже збитий з ніг

Я йду по вулиці, засипаній снігами... Здається : мить, а тягнеться роками... А сніг мете!.. Зривається з небес!.. Зимовий день із сонечком воскрес.

Чи ти сніг коли-небудь бачив? Це таке щастя, це така вдача, Справжній, первинний сніг Побачити. Не відчувати рук і ніг. . .

Припікай почуття Серед тисяч нервових закінчень І заховуй свій світ У провулках засніжених зим. Уповільнюй життя - Кожен день ніби тисячоріччя. Щос...

Мій грудень починається з зими, Повільний сніг так швидко змінить небо. Шукаючи тепла поміж людьми Знайшов людей, яким тепла не треба.

Коханий мій, тебе чекаю З весни ще в рідному краю, Для тебе тільки зберігаю У кетягах любов мою. Дули вітри, гриміли грози, Та все ж змогла я розцвісти. ...

Давно вже рік на грудень повернув, Та мокра від дощів уся земля. Чорніють руки стомлених дерев. І рушниками стеляться поля...

Чого шукаєш ти, Коли залишиш на снігу сліди? Навіщо прагнеш в височінь, Де чути тільки серця дзвін?

Зима на крилах сніжно-білих Вві сні до мене прилетіла. Така печальна і сумна Зима холодна й крижана. Вона заплакала снігами І ріки вкрила всі льодами. Зак...

Ми облишим сумні волання, Ми забудем пусті прохання, Заколисує вітер сни, Все минуле засипе сніг.

Сіяно, сіяно, Вітром розвіяно, Білою піною В небо полинне. Снігом замети Мовчать на проектах, Нами забутих, Льодом закутих.

Намалюю на вікні чарівну сніжинку. Оживуть немов у сні – льоду намистинки. Закружляє і злетить десь у сіре небо; затанцює, заблищить променем блаженним!

Сніг падає й падає, Понад землею літаючи. Про що зима згадує, Сніжинки з небес скидаючи?..