10.02.2014 14:35
for all
286 views
    
rating 5 | 4 usr.
 © Богдана Лапченко

Ти потрібен мені...

Із твоїх зім`ятих светрів не просочується запах.

Я хотіла підійматись - довелося йти униз.

Ти мовчиш. Я здогадаюсь, що в оцих таємних знаках

Заховалася надія і такий маленький світ.

Не відводь очей, будь ласка. Ти потрібен мені зараз.

Більше чути я не хочу ні про що пустих розмов.

Хочу усмішок і сонця, розганяй скоріше хмари,

Поки ще зими немає, поки чай не захолов.

Публікації: Богдана Лапченко

Авторські твори, вірші, проза, публіцистика, освіта та інше

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні

  • Поскаржитись
 11.02.2014 17:07  Тадм 

цікаво 

 11.02.2014 13:25  Да => © 

Сподобалось 

 11.02.2014 10:22  Тетяна Ільніцька => © 

Гарно! По-жіночому)) 

 10.02.2014 16:57  Ірина Затинейко-Миха... 

легкість і свіжість почуттів так проймає...вітання!!! 

 10.02.2014 12:36  ГАННА КОНАЗЮК 

Легко, щиро, красиво!)) Сподобалось! 

 10.02.2014 11:47  Олена Вишневська 

Гарно, ніжно, з почуттями і надією...
І мені сподобалися "зім`яті светри")))
ВІтаю! Натхнення! 

 10.02.2014 11:45  Світлана Рачинська => © 

красиво...
запах зім"ятих светрів лишається на все життя...
Чудово! Вітаю на Порталі!