«Останній дзвоник» — Шкільний твірОстанній дзвінок – веселе і водночас сумне свято. Одним він віщує канікули, а для випускників – путівку в доросле життя. Шкільний твір на тему: Останній дзвоник.
Я буду сумувати за тобою
– Школа....
Це не повернеться вже ніколи
Іду в життя доросле за метою
– Школа.....
все що дала ти я візьму з собою
Перші ознаки старіння не лише тілом, а й іншими його частинами?
«Випускний вальс!» — Ліричний віршЩемлива мить сльозами ранок умивала,
Блищала щастям потривожена трава,
Крилату юнь в дорогу дальню проводжала
Світу дитинства найпрекрасніша пора!
«Назустріч сонцю» — ВіршПрисвячую своїй доньці
Написаний вірш для випускного вечора
«Останній дзвоник» — ВіршВишиванки. Стрічки. Дівчата.
Як гірко плачуть оченята....
А хлопці – красені нівроку,
Блакитноокі, кароокі!
«Випускний» — ВіршХлопці вдягають костюми, стають у ряди.
Сукні дівчат вже готові злетіти у вальсі.
Хто ви?
Ви діти?
Дорослі?
Та це півбіди.
Ах, ах, ці випускні... Ні, в мене немає ностальгії за випускним, тим більше за школою, але спостерігаючи сьогодні за ватагами випускників, що бігали містом і щось співали-кричали, мимоволі флешбекнув у той не дуже далекий, але недосяжний 2006-й.
Рідна школо моя, нас щодня зустрічаєш.
Та проходять роки і пора нам іти.
І сьогодні ти нас у життя, у доросле життя провожаєш.
Кажеш: "Діти ідіть у далекі світи".
Випускники – наче лелеки, зібрались в вирій відлітать.
В дороги ранні і далекі, серця Вкраїні щоб віддать…
Щоб на олтар знання покласти, вклонитись рікам і полям,
Лицем у землю щоб не впасти, не зрадить школі й вчителям.
«Напутнє слово вчительки» — ВіршПрийшли ви ще маленькими до школи,
А вже – чарівні юнки й юнаки!
Хоч, мабуть, не забудете ніколи
Проведені за партами роки!
«Свято останнього дзвоника» — ВіршЛінійка. Привітання. Сміх!
Лунає дзвоник не для всіх!
Це свято – нам! Спинися час!
Нехай дзвенить! В останній раз…
Вірш про моїх перших у житті випускників. Вірш для моїх перших у житті випускників. Як же хочеться, щоб у них усе склалося якомога краще!!!
«батькам маленьких школяриків» — ВіршСірим клином журавлиним
Швидко сплине літо.
Розлетяться із гніздечка
Пташечки по світу.
А ви екзаменів боялись –
Казали дружно: «Не здамо!»
Та долі виклик все ж приймали,
І от позАду все, пройшло.
Як довго ми чекали цього чАсу,
Коли дзвінок останній продзвенить,
Й для нас, для одинАдцятого класу
Настане урочИста і важлива мить.
Нас всіх приводять у цей світ,
Батьки за руку. Потім в школу,
Щоб ми продовжували рід
Й життя, не розірвалось коло.
Ну ось і все… Зоставсь на самоті.
Незвична в класі тиша оселилась,
Мені печаль і пам`ять залишилась,
Розбіглись янголята по житті.
Від школи, як від лагідної мами,
В життя доросле, в зоряну блакить,
Одинадцятий клас ваш журавлями,
На зустріч сонцю впевнено летить!
«Останній дзвінок» — ВіршСонце ген на видноколі,
Ми ж не в класі в час цей ранній,
Бо для нас у рідній школі
Пролунав дзвінок останній.
Напевне кожен пригадує невмирущий «Собор» Олеся Гончара. Уривок наштовхує на певні міркування з приводу майбутнього людини… А як щодо вибору майбутньої професії?
Останній раз переступили ми шкільний поріг -
А далі що? - Нове життя
Так непомітно пролетів десятий рік,
А ти в душі все те ж мале дитя...
Останній дзвоник скоро пролунає
І діти, як ті птахи восени,
Порозлітаються у вирії в житті.
І хіба знає хтось, що їх чекає?
Що буде після парти, що спітка?...
© Авторські права на твори застережені і належать їх авторам
© Передрук матеріалів в електронних ЗМІ та на веб-сайтах дозволений тільки за наявності гіперпосилання на probapera.org
© Право на передрук творів у паперових ЗМІ та іншій поліграфічній продукції (а також відтворення у будь-який спосіб в аудіо чи відео форматах) належить авторам і дозволений лише за їх письмової згоди
Редакція сайту не завжди поділяє погляди та політичні вподобання дописувачів, тому відповідальність за зміст творів несуть самі автори
