Про останній дзвоник

Останній дзвінок – веселе і водночас сумне свято. Одним він віщує канікули, а для випускників – путівку в доросле життя. Шкільний твір на тему: Останній дзвоник.

Я буду сумувати за тобою – Школа.... Це не повернеться вже ніколи Іду в життя доросле за метою – Школа..... все що дала ти я візьму з собою

Перші ознаки старіння не лише тілом, а й іншими його частинами?

Щемлива мить сльозами ранок умивала, Блищала щастям потривожена трава, Крилату юнь в дорогу дальню проводжала Світу дитинства найпрекрасніша пора!

Присвячую своїй доньці Написаний вірш для випускного вечора

Вишиванки. Стрічки. Дівчата. Як гірко плачуть оченята.... А хлопці – красені нівроку, Блакитноокі, кароокі!

Хлопці вдягають костюми, стають у ряди. Сукні дівчат вже готові злетіти у вальсі. Хто ви? Ви діти? Дорослі? Та це півбіди.

Рідна школо моя, нас щодня зустрічаєш. Та проходять роки і пора нам іти. І сьогодні ти нас у життя, у доросле життя провожаєш. Кажеш: "Діти ідіть у далекі світи".

Випускники – наче лелеки, зібрались в вирій відлітать. В дороги ранні і далекі, серця Вкраїні щоб віддать… Щоб на олтар знання покласти, вклонитись...

Прийшли ви ще маленькими до школи, А вже – чарівні юнки й юнаки! Хоч, мабуть, не забудете ніколи Проведені за партами роки!

Лінійка. Привітання. Сміх! Лунає дзвоник не для всіх! Це свято – нам! Спинися час! Нехай дзвенить! В останній раз…

Вірш про моїх перших у житті випускників. Вірш для моїх перших у житті випускників. Як же хочеться, щоб у них усе склалося якомога краще!!!

Сірим клином журавлиним Швидко сплине літо. Розлетяться із гніздечка Пташечки по світу.

А ви екзаменів боялись – Казали дружно: «Не здамо!» Та долі виклик все ж приймали, І от позАду все, пройшло.

Як довго ми чекали цього чАсу, Коли дзвінок останній продзвенить, Й для нас, для одинАдцятого класу Настане урочИста і важлива мить.

Нас всіх приводять у цей світ, Батьки за руку. Потім в школу, Щоб ми продовжували рід Й життя, не розірвалось коло.

Ну ось і все… Зоставсь на самоті. Незвична в класі тиша оселилась, Мені печаль і пам`ять залишилась, Розбіглись янголята по житті.

Від школи, як від лагідної мами, В життя доросле, в зоряну блакить, Одинадцятий клас ваш журавлями, На зустріч сонцю впевнено летить!

Сонце ген на видноколі, Ми ж не в класі в час цей ранній, Бо для нас у рідній школі Пролунав дзвінок останній.

Напевне кожен пригадує невмирущий «Собор» Олеся Гончара. Уривок наштовхує на певні міркування з приводу майбутнього людини… А як щодо вибору майбутньої професії?

Останній раз переступили ми шкільний поріг - А далі що? - Нове життя Так непомітно пролетів десятий рік, А ти в душі все те ж мале дитя...

Останній дзвоник скоро пролунає І діти, як ті птахи восени, Порозлітаються у вирії в житті. І хіба знає хтось, що їх чекає? Що буде після парти, що спітка?...