Валентинки - 2012

Я тобі зготую валентинку,
Лиш таку, яку готую я.
По краєчку будуть намистинки -
Таємнича зоряна роса...

Скільки розтало в океанах,
Скільки розбилось в скельних гранях
Років, як хвиль?.. Безмежний плин –
Стрічок річкових серпантин...

Я тобі несла в долонях літо
Із терпкими блисками Шопена.
Вальс нічний манив гарячим світлом
У обійми зоряні, до мене...

Йшов до маєтків і хатин
Святий натхненний Валентин,
Ніг не жаліючи, трудився!
У келих трунку наливав,
І скуштувати всім давав,
Хто в День Кохання народився.

Твої долоні пахнуть чебрецем.
Мої долоні пахнуть тільки болем.
Я знов тобі збираю під дощем
Краплини з колосочків жита в полі...

Любов законам не кориться,
це коротить мене, а може це сон.
І в здогадках знову гублюся я,
хто ж колом моїм жене електрон.

Любов з тобою не постійна,
бо по життю дратуєш сильно.
На тобі червоний світер -
я червоне не люблю,
хоч приніс червоні квіти.

5 | 6

Вірш-валентинка - Я тобі напишу баркаролу дощу... | Реальна Мрійниця

12.02.2012  © Реальна Мрійниця

Я тобі напишу баркаролу дощу,
Незабутню ніч намалюю
І тобі присвячу,
І свічу засвічу,
Й до нестями тебе залюблю я...

5 | 2

Вірш-валентинка - Заворожені снігом дерева... | Реальна Мрійниця

12.02.2012  © Реальна Мрійниця

Заворожені снігом дерева
Тягнуть в небо руки-гілки,
Ми з тобою у місті Лева,
Нас вели до нього зірки

Тремтить рука, сльоза щоки торкнулась,
Думки, як гейзер, рвуться із єства.
Навіщо, Боже, я таки проснулась?
Знов хвиля немочі туманом накрива.

5 | 4

Зореносні ночі плачуть в горах... | Реальна Мрійниця

11.02.2012  © Реальна Мрійниця

Зореносні ночі плачуть в горах,
Заколисані дрімають береги,
Завтра день розвіє сум на порох,
Стануть добрими вчорашні вороги,

Знайшла колись я в скриньці валентинку:
Тюльпанчики, римоване [b]вітаю![/b]
Шаблонне серце блискітками вкрите...
І незнайомим почерком - [i]кохаю[/i]...

5 | 3

«Кривава валентинка» — Вірш

11.02.2012  © Олександр Новіков

Я пригадую наші ранки липневі,
дарувала мені букет з лободи,
ми раділи кожному дневі,
я літав весь у бризках води.

Відправлю тобі валентинку
У зоряні ці небеса.
Вона вся – в моїх сльозинках,
Чи то це лише роса...

Кохання – річ така, що будьте пильні!
Воно – мов спалах вічної свічі.
Писали валентинки в вирах сильних –
Чому ж пишу до тебе на мечі?..

Між нами відстань не велика, ні!
Ми, навіть, топчемось по одноконтурній Землі.
Та лиш за кут ти – промінь обірвав
Свою протяжність… – Бенкет в просторі розтав.

Бутони зір я назбираю в жмені,
Патлаті промені від сонечка вчеплю.
Ці пелюсточки сповнять радістю легені…
Із ними всесвіти тобі я подарю.

Зілля у колбі. Цифри магічні.
Каменю формула. Мій еліксир...
І Мефістофель – товариш привичний
Надить мене в задоволення вир.

Я розпрощалася із болем,
Я простягала білі руки.
Таке гаряче жовте поле
Втиралось в пам’ять, наче муки...

Ніч роз`ятрювала рани,
Витинались із думок
Фіолетові світанки,
Ноти й дощ із пелюсток...

Зимний морозний час –
Люта година!
Та в серці свято в нас –
День Валентина!
Лапкою напишу слова в рядочок:
– Тебе кохаю я, любий коточок!

Чи доля сильна, чи могутня,
Чи досі сонце не для всіх?
Усі, що на землі присутні,
Ще не віддали перший гріх...

Зима захолодила душу,
Струсивши з вій снігів відтінки.
Хто ти такий, що я ще й мушу
Тобі писати валентинки?

У очах твоїх дна не досягнути,
Із губок випити не вдасться страждну хіть.
Ти – океан любові, що не осягнути,
Ти – найніжніша цноти сороміть.

Тюльпанами викладеш напис на білій хмаринці,
Осяєш промінчиком сонця, й розбудиш мене.
Зрадію я щиро, прекрасній такій Валентинці,
І вітер, у захваті, хмарку мою колихне.

З тобою гарно прокидатись
І на майбутнє сподіватись,
Гуляти у міському парку
І обливатись коли жарко.

Мій милий янгол, ти зі мною!
І це найкращий подарунок:
Твої найзеленіші очі,
І найсолодший твій цілунок.

Я пожартую. Відішлю до скриньки
Тобі сердечко з ангелом всіх мрій.
Моя маленька, ніжна валентинка
Не буде дивним символом надій...

Разом, думалось, навіки
Заживем в лиху годину!
В свято лиш тепер велике
Валентинку шлю з-за тину.

Здається більш не має слів,
Амура стріли ранять серце,
Бурливі хвилі почуттів,
Ще мить і море розіллється.