21.03.2012 23:56
-
233
    
  2 | 3  
 © Чернуха Любов

Кривава юність

Мені моя бабуся розказала, 

Як було тяжко у далекі дні, 

Коли земля під танками стогнала 

І світ повстав палаючи в вогні. 

А їй було тоді, лише сімнадцять, 

Лунав дзвінок, ясніло майбуття. 

І в ту ж хвилину – годі сподіватись, 

Загроза смерті над твоїм життям. 

Вони пташки, не вбрані, ще у пір’я, 

Не бачили безмежності шляхів. 

А вже зустріли на своїм подвір’ї 

Обличчя смерті в масці ворогів. 

Така була кривава їхня юність 

І пам’ять зкромсана історії ножем. 

В їхніх здобутках всенародна мудрість, 

Ми ж розповіді цінні бережем. 



м. Кривий Ріг, березень 2012 р

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
Не знайдено або поки відсутні!