Кривава юність
Мені моя бабуся розказала,
Як було тяжко у далекі дні,
Коли земля під танками стогнала
І світ повстав палаючи в вогні.
А їй було тоді, лише сімнадцять,
Лунав дзвінок, ясніло майбуття.
І в ту ж хвилину – годі сподіватись,
Загроза смерті над твоїм життям.
Вони пташки, не вбрані, ще у пір’я,
Не бачили безмежності шляхів.
А вже зустріли на своїм подвір’ї
Обличчя смерті в масці ворогів.
Така була кривава їхня юність
І пам’ять зкромсана історії ножем.
В їхніх здобутках всенародна мудрість,
Ми ж розповіді цінні бережем.
м. Кривий Ріг, березень 2012 р