Кривава «Йолка»
Роковини побиття студентів
На майдані коло церкви
революція іде.
— Хай чабан! — усі гукнули,—
за отамана буде.
Прощавайте, ждіте волі,—
гей, на коні, всі у путь!
Закипіло, зашуміло —
тільки прапори цвітуть…
На майдані коло церкви
посмутились матері:
та світи ж ти їм дорогу,
ясен місяць угорі!
На майдані пил спадає.
Замовкає річ…
Вечір.
Ніч.
Павло ТИЧИНА
революція іде.
— Хай чабан! — усі гукнули,—
за отамана буде.
Прощавайте, ждіте волі,—
гей, на коні, всі у путь!
Закипіло, зашуміло —
тільки прапори цвітуть…
На майдані коло церкви
посмутились матері:
та світи ж ти їм дорогу,
ясен місяць угорі!
На майдані пил спадає.
Замовкає річ…
Вечір.
Ніч.
Павло ТИЧИНА
Роздиралося на смуги небо,
Тамувало біль невинних ран,
Божеволів знавіснілий «беркут»,
Прокидався Гідності Майдан…
Насувалася кривава збродня,
Проти юних – чорторий тупий,
Ще не йшла у вир Небесна Сотня,
Полум’яний Нігоян - живий…
Не літають бройлери-курчата:
Крильця їм підрізали круки,
Вчили бити, мучити, вбивати,
Лаштувати «йолку» невтямки.
Біль брехня цинічна не притушить,
Не зітруть із пам’яті роки
Чорну форму, вуглечорні душі,
У руках – скривавлені кийки…
Від гріха убивцям не відмитись,
З чорних душ страшний не зійде бруд,
За стражденних будемо молитись,
А катам – Людський і Божий Суд!
