26.03.2012 00:00
-
170
    
  1 | 1  
 © Автор Невідомий

Письмо

Не волнуйся, я не посвящу тебе больше ни строчки... (Сплин - Письмо)

Мир сквозь пальцы, как вода, 

Осень на перроне под гитару плачет. 

Напиши мне письмо никогда, 

И отправить забудь, как раньше. 

Небо сизое пеплом просыпалось, 

Первый день декабря. Выпал снег. 

Где же ты, безрассудная истина, 

Позабытая миром навек. 

Небосклон затянуло тучами, 

Прорицают синоптики дождь. 

Сквозняки. И душа простужена: 

Слишком зыбка в словах твоих ложь. 

Не больна тобой, но одержимая. 

Мои мысли из слов твоих. 

Я твоя, но тобой не любимая, 

Хоть безмерно люблю за двоих. 

Что сказать мне тебе на прощание? 

Видно, нечего. Что ж, помолчим. 

Вот и поезд мой. В ожидании 

Медлю я. Из последних сил. 

Раскаленные дымом прохожих 

Нервы наши давно на пределе. 

Мир пропитанный насквозь ложью. 

Как же мне это надоело. 

Вот, еще миг. Секунды. Все кончено. 

Развернулся. Ушел не спеша. 

Я усну, от слез утомленная, 

Помня твой уходящий шаг. 

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 29.03.2012 15:39  © ... 

Я знаю, що таке ритм, і як воно треба по правилах, але я бунтар, що поробиш. Мені головне донести почуття, а не правила.))))

 29.03.2012 15:38  © ... => Сашко Новік 

Тобі підфартило)))) Цей "цикл" ти бачив раніше за всіх)))))

 27.03.2012 21:26  Сашко Новік 

ну я ж це вже наблюдав). прикольно

 27.03.2012 17:57  Каранда Галина => © 

Сильно! у Вас дуже хороші задатки. ще іноді збивається ритм, і бувають неточними рими, але вже видно оригінальний стиль і смисли віршів не банальні. та що я критикую, я ж у Вашому віці ще взагалі не писала! техніка буде, особливо, якщо свідомо захочете її добитися. вичитуйте вірша - і відразу самі почуєте, де зайвий склад, а де не вистачає... та Ви вже поет, і це видно. чуття слова у Вас є.