Сміється сонце й горнеться до неба
Сміється сонце й горнеться до неба,
Немов дитя до матері вві сні,
І чутно поля волошковий шепіт,
І кличе в далеч жайворона спів.
Минув був час, пробігло босе літо
І сіло в потяг веселкових снів.
І лине осінь по полях, де жита
Налитий злотом колос віддзвенів.
Пройшли дощі. Кумедні білі мухи
Настирно тануть на щоках і віях,
Вуста лоскочуть ніжним пухом
І зігрівають несміливі мрії.
Весна. Образ сніги зійшли,
Лід скрес, і серце сповнене надії:
У нім любові квіти зацвіли,
Залюблене в життя, у щастя вірить.
