Люби, поскільки вистачає сили
Люби, поскільки вистачає сили.
Люби, так палко, аж до сліз.
Не забувай все ж про могили,
Любові, що скінчилась без завіс.
Нехай об’єднуються ті серця,
Які весь час і навіть в злобі,
Любов плекають до кінця,
Й причини, все ж, шукають в собі.
Я знаю, тяжко біль терпіти,
Коли любов, одна лише, на двох.
Але ж тобі і далі треба жити.
То ж не роби в душі переполох.
Ти зважуй кожне своє слово,
Коли говориш про любов твою.
Бо буде все завжди чудово,
Якщо частинку ти знайшов свою.