Ключі від серця
Дарую ключ від мого серця,
Хоч й так тобі там вільний вхід,
Нахабності моїй не сердься,
Дарую я тобі свій дивний світ.
Прийми його ти як дарунок.
За цю красу й блакить твоїх очей,
П’янких як ніжний поцілунок,
Й розсіюючи темряву ночей
Хоча це серце й зношене добряче,
Хоч в шрамах кожен закуток його,
Давно воно вже за тобою плаче,
І ледве стримуєтьсь в поривах до твого.
Ти не відштовхуй крихкий подарунок,
Розсиплеться воно немов кришталь.
Бо вписано в нім ніби візерунок
Твоє ім’я що відганя печаль.
Маршрутка: Тернопіль-Шацьк, Червень 2011
