Він...
Я тепер сиджу думаючи про нього,
його ніжний погляд торкнувся мого,
його ніжні пальці таркнулись душі,
і вона заспівала вперше в житті.
Його світло-рум`яне волосся,
розсипалось, мов колосся.
Його голос такий чоловічий,
мав пройшов крізь мільйон сторічей.
Його довгі пальці, годинник, зап`ястя.
Може це воно і є, моє справжнє щастя?
Він такий розумний, цікавий, глибокий,
такий худий, але емоційно широкий.
Він такий гарний, прекрасний,
він для мене, як в пустелі дощ рясний.
Він такий високий, а я така низька,
але коли він поруч, я до раю близька!
