Спогади про маму

з рубрики / циклу «Матусі»

Я хочу до неба торкнутись руками,

Я бачу сліди там рідної мами.

Давно вже матуся пішла в небуття,

Звідтіль не буває нам вороття.

Лиш спомини гріють душу, серденько,

В снах ви матусю завжди близенько.

А очі відкрию тихо заплачу,

Більше живою вас не побачу.

До смерті спочинку ви мамо не мали,

Шили, в’язали і вишивали.

Лад в огороді, в подвір’ї і в хаті,

На щире серце завжди багаті.

Квіти під хатою пишно буяли,

Ви їх до серця свого пригортали.

Горнули квіти, а ми до вас діти,

Завжди теплом щирим зігріті.

Ту вашу науку завжди пам’ятаю,

Синочків своїх тим теплом зігріваю.

Душу віддам і щире серденько,

Так, як для нас у свій час моя ненько.