31.03.2012 14:57

-

1191

5 | 5

 © Антоніна Грицаюк

Коханка

з рубрики / циклу «Про долю»

Не дружина, а коханка, 

Кохання свого вічна бранка, 

Шепоче їй, що вірно любить, 

До серця горне та голубить. 

А потім швидко поцілує, 

Та до дружини помандрує, 

Усмішка в неї на вустах, 

Водночас сльози на щоках. 

Одна лишилася в оселі, 

Тривожать думки невеселі, 

Образа душу розриває, 

На серце камінь налягає. 

У нього є дружина, діти, 

А їй одній чому радіти, 

Надій немає, сподівань, 

Лиш вечори одних чекань.