Страшна картина
Без картинок, щоб не мучити психіку
Порізано, розрізано, розсіяно,
Полито сургучем... Напевне, кров.
Політи закінчилися із мріями,
Даремна вся була оця любов.
Розрублені - то навпіл, то порізані
Холодним, мов озерна синь, ножем.
Лиш білим полотном, немов завісою,
Покритий зверху їх холодний щем.
А всюди - певне, їхня кров, як сльози,
Червоним лихом ллється понад край.
Їм не страшні вже голод і морози,
Вони убиті... Ти не забувай...
Порізані, знівечені, поколоті,
І знову - море крові, аж страшне.
Чи ніж морило потягом і голодом
До крові, плоті, до кісток? Мине......
В свідомість заповзає крик немислимий, -
Чи, може, лиш здалося? Ох, ця кров...
Вони були такими ж білобрисими,
Дітьми природи... Втратили любов....
У крові руки - руки аж червоні.
І очі задоволені горять.
Хіба тут є якась ще перепона?
Це тільки раз, отож, я не маньяк.
.........А ви ніколи не робили салат з кетчупом?