31.08.2013 13:18

для всіх

2198

13 | 15

 © Тетяна Чорновіл

Візьмуся малювати я картину...

з рубрики / циклу «ЛІРИКА ПОЧУТТІВ»

«–Осінь уже прийшла! – шепнув мені на вухо вітер, підкравшись до подушки моєї.
Щоб холодний вихор ароматом напоїти, знову розкрилися пізньої осені квіти.
Ось примха знавця! На квітку без аромату пурхнув метелик.
І восени тріпочеться цьому метелику: п`є квапливо з хризантеми росу.»
Чжин Хонгджун, китайський художник

Візьмуся малювати я картину.

Не пензлем на полотнах, а словами

Про хмарну млу, мов осені хустину, 

Що вогкий сум ятрить над головами…

А з ним зітхнуть із дощового неба

Повівом вітру дум прадавніх злети:

– Коли метелика створити треба, 

То значить мусиш стати ним, поете!

Враз сад квітучий барвами заграє, 

І час розтане на краси відмітці, 

Бо я вже – небо сонячне безкрає, 

Метелик ніжний, що в осінній квітці

Тамує сріблом рос мрійливу спрагу, 

Криниці джерельце, що б’ється лунко…

Тобою стати з дна черпну відвагу, 

Щоб уст моїх торкнутися в цілунку.

Вберусь у хризантем пахучі тіні

Й не осягну осінніми думками:

Чи твій цілунок в крилець тріпотінні, 

Чи лиш картини легіт між рядками…