04.04.2012 12:21
-
311
    
  3 | 4  
 © Микола Чат

з рубрики / циклу «РОДИЛАСЬ НІЧ У ЗОРЯНІМ САДКУ»

Родилась ніч. У зорянім саду, 

Трояндою проквітнув місяченько. 

Благоуханним сріблом в степ піду, 

Де спокій, туманцем вповивсь легенько. 

Наповню груди солодом весни, 

Закалатає серце охмеліло. 

Душа прошепче: - «І мені плесни, 

Здіймуся в небозвід натхненнокрило!  

Там, поетичних сповнена я сил, 

Співатиму про Україну мою, 

Допоки зірочок коштовний пил,  

Не забринить на ковилі росою.» 



03.04.12

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 04.04.2012 17:06  Андрій Гагін => © 

Читаю вдруге! Але хочеться вкотре сказати: Дуже гарно! Чарівно, красиво!!!

 04.04.2012 13:11  Тетяна Чорновіл => © 

Та вже б не признавався! :))))))))))))) Не побачивши тих лапок вдвічі більше розхвалили! Хоча... "Душа" - також жіночого роду!

 04.04.2012 13:02  © ... 

:)))))))))))))))))) Дівчата, то ДУША моя шепоче!!! Там же у кінці лапки стоять?!?!?!:)))))))))))))))
Дякую всім за відгуки!!!

 04.04.2012 12:12  Недрукована 

Дуже гарний вірш!
І Ваше "Трояндою проквітнув місяченько", і "Здіймуся в небозвід натхненнокрило!" – просто вражає!
Дуже сподобалось!))

 04.04.2012 11:50  Тетяна Чорновіл => © 

Дуже красивий вірш про ніч. Той солод весни уявляється так реально, що боїшся навіть його розхлюпати... А ще мене вразило, що вірш написаний від імені жінки! Не часто зустрінеш такий прийом у автора-чоловіка.