Я не забуду тебя. Обещаю.
Смущенным утром сентября
И восторженно цветущим вечером мая
Ненарочно снова вспомню тебя.
Письмо пожелтело от времени,
Дождями смыты чернила...
А мысли к тебе льнут. Где же ты?
Сердце любит. Еще не забыло.
В уголке храню воспоминания,
Протирая по пятницам пыль.
Вот, задела опять. Разбивается
Больно в слезы буковка "мы".
На душе крестиком вышито
Твое имя. Холод сквозит:
Ведь дверь до сих пор незакрыта-то...
Все надеюсь. Все жду. Приходи.
Близькі за тематикою матеріали читати в розділі:
Пропонуємо ознайомитися з наступною публікацією автора «Пустынны улицы, холодный шепот ветра... | Автор Невідомий». Якщо Ви пропустили, до Вашої уваги попередня публікація «Сміється сонце й горнеться до неба... | Автор Невідомий».