05.04.2012 00:40
-
322
    
  6 | 7  
 © Каранда Галина

Пробачте, я не вмію вас боятись...

Пробачте, я не вмію вас боятись...

старшим по рангу

Пробачте, я не вмію вас боятись,

Тремтіти і стоять на задніх лапках,

Підлизуватись, заглядати в очі...

Еквілібристика, - то не моя стихія.

Також не прагну з вами я зрівнятись.

Не вабив мене зроду влади запах,

Там і без мене повно вже охочих...

Та все ж, я смію думати, ми - рівня...


Я чесно намагаюсь поважати

Вас, як і всіх.. Хоч знаю, що залежна,

Та в людях перше бачу я людей,

Й не дуже придивляюсь до регалій.

Мій погляд вас примусив сумніватись? -

Я й у словах не дуже обережна.

З вас при житті творити мавзолей?

А вас не знудить від таких реалій?


Я знаю, коли треба підкорятись.

Умію й змовчати, як в цьому є потреба.

А лестощі? - Пробачте, не моє...

Я вмію лиш по-дружньому хвалити.

Звиняйте, я не буду вас боятись!

Мені і вам - однаково до неба.

Яка я є - така вже я і є.

А ваша воля, як мене судити.



Лубни, 4.04.2012

Каранда Галина цікавиться

  • Каранда ГалинаМожете залишити хоча б два слова чи лайк?
  • Задонатити
  • Добровільну фінансову допомогу на розвиток проекту у вигляді довільної суми коштів, яка Вас не обтяжує, можна швидко надіслати за вказаним під кнопкою "Задонатити" посиланням

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 05.04.2013 15:42  Світлана Рачинська 

Яка Ви молодець!!!! І це не лестощі - це по дружньому))) І дійсно, а чому боятись? Перед небом усі рівні - істина)))Відмінно!!!

 17.04.2012 18:30  Оля Іващенко => © 

Я помічала, що, коли жінці їздять по вухах, вона це розуміє, а чоловік сприймає за чисту монету.прочитала, колись розумну книжку про те, що чоловіки йдуть до тих, хто ними більше захоплюється(чи робить вигляд...), думаю, що в ЗНАЧНІЙ мірі це так.Але Вашого вірша це не стосується)))Так, трохи по розмірковувала на тему...

 17.04.2012 18:19  © ... => Оля Іващенко 

не помічала тут зв"язку із статтю... чи якій такій сильній половині?

 17.04.2012 18:13  Оля Іващенко => Чернуха Любов 

Але сильній половині людства, на жаль, до-душі...

 17.04.2012 18:12  © ... => Оля Іващенко 

) спасибі за високу оцінку.

 17.04.2012 18:11  Оля Іващенко 

На мій погляд,- СПРАВЖНЯ майстерність! Мені і вам - однаково до неба. -!!!!!!!дуже подобається!

 05.04.2012 17:15  © ... 

О, то в мене тут вже революція назріває!) ну-ну... всім дякую за відгуки.

 05.04.2012 14:24  Володимир Пірнач 

Пропоную піднімати повстання проти рабовласницького гніту керівництва)))

 05.04.2012 12:01  Чернуха Любов => © 

цікаво написано і зміст глибокий, підлабузництво не найкраща риса в характерах..

 05.04.2012 11:56  Тетяна Чорновіл => © 

Сподобався вірш. Також люблю таке римування. Правда, як завжди кажу, що красиве римування шкода тратити на такі теми!
А мені чомусь завжди щастило на вищих по рангу! Начальство мала завжди достойне! (якщо не зважати на дрібні недоліки характеру)

 05.04.2012 01:37  © ... => Тетяна Белімова 

а щодо картинки... а що ще до цього вірша можна було причепити крім табелю про ранги? не фотку ж директора!)

 05.04.2012 01:34  © ... => Тетяна Белімова 

не знаю, чи це можна назвати кредом... просто, мабуть, проблеми з субординацією. це у всьому проявляється. з будь-яким начальством веду себе максимально просто. і що дивно: менше начальство бісить той факт, що я не боюся старшого так, як його бояться вони... може, то мені просто втрачати нічого, хтозна. принаймні я думаю, що чим менше офіціозу, тим легше достукатися в людині до людського.
колись давно вже я півтора місяці заміняла в дитсадку виховательку. Так от, мамки, дівчата, на рік старші за мене, вчилися в одній школі, - раптом почали називати мене на ви, і з явними нотками підлабузництва... Як же мене це і дивувало, і бісило! хіба ж я помінялася!
от так і виходить... не змогла б я в армії служити!:))))

 05.04.2012 00:45  Тетяна Белімова 

Картинку таку причепили! Креативно! Я й не знала таких бюрократичних тонкощів царату...

 05.04.2012 00:43  Тетяна Белімова 

Галю! Ви мене вразили! У нашому світіт підлабузництва й здорового кар`єризму? Ви конкретно про якийсь випадок, чи взагалі окреслюєте життєве кредо?