Між двох сил
Нас троє у тілі одному,
Не можу залишатись вірний собі самому,
Мною керує іще одна сила,
Ненависть мою вона приручила.
А інша - щирість та доброта,
Вона керує не так, як ота,
Ненависть вона залишає далеко,
І доброта каже: "Лети Лелеко".
Та хоче вирватись чорна сила,
Каже, що біла мене погубила,
Що тільки з нею піднімусь на гору,
І буде добре у весняну пору.
Та тільки мене вони не питають,
Вони обидві мене поглинають,
А я хочу жити в коханні із нею,
І кохати її, свою Лілею.