06.04.2012 10:29
© Тетяна Чорновіл
Не мов зізнань
з рубрики / циклу «ЛІРИКА ПОЧУТТІВ»
Не мов зізнань, коханий, голосних
У лоні настороженої ночі,
Бо зникнуть чари трепетні жіночі
І не розтулять пуп’янків своїх.
Прислухайся, як міріади зір
Дзвенять в танку, від млості захмелілі,
А місяць сріблом ніжить часу хвилі,
Щасливі миті скапуючи в вир.
Ти чуєш?.. Вітер тінь вербових віт
Між листям ненародженим колише,
Де в сплесках зачарованої тиші
Пульсує незбагненний дивосвіт.