На протягах весни

з рубрики / циклу «ЛІРИКА ПОЧУТТІВ»

Квітневе небо в темному лахмітті

Сочить байдужу сіру доброту.

Я в твої очі, холодом налиті,

Більш не прийду.

Зникають сумно хмар важких паради

Десь у чужій незнаній далині.

Важке кохання ввічливості ради

Не по мені.

Що ж тут поробиш, не здолати потяг,

Здаються далі кращими чужі.

Минуло все… Лишився тільки протяг

В моїй душі.

Візьміть участь в обговоренні

10.04.2017 09:08 Надія Крайнюк => ©

Чудово! Сумно про наболіле! Дякую! Хай щастить!

10.04.2012 19:54 Тетяна Белімова

Ця весна така холодна й жорстока, що, мабуть, і кохання стало таким... А чужі, справді, гарні тільки, як далекі...

10.04.2012 17:58 © ... => Андрій Гагін

Дякую за увагу! :))

10.04.2012 17:55 Андрій Гагін => ©

Гарні і щирі рядки! Дуже сподобалось!

10.04.2012 17:05 Каранда Галина => ©

))) мені б точно не продали!) та вірю!)

{#} {#} {#} {#} {#} {#}

:))))))))))) Лірика підрахункам не піддається!

) а Ви, як математик і програміст, підрахуйте можливу кількість віршів шляхом довільного поєднання і перестановок наявних в укр. мові слів!)

та отож! :)))))

Навидумували! :)))) Але все одно дякую! Може й сумно, та який смисл шкодувати за весняними протягами...

ой як же гарно... може, то я собі навидумувала, та, здається, розумію, про що вірш... ну, звісно, навидумувала...
а оті чужі далі... вони не останні, думаю... невірність і нещирість - це діагноз, так що Вам немає за чим шкодувати...
дуже сподобався вірш, пробачте, що намагаюся натягти на нього своє бачення.



+++ +++ Зберегти, як скаргу

Візьміть участь в обговоренні

Виберіть розділ