31.10.2009 22:43
-
1314
    
  2 | 2  
 © Серьога

Ластівка

Я бачив сон -  

І в ньому була Ти: 

Струнка, чарівна, 

Із зеленими очима … 

Я так хотів 

Тобі розповісти …, 

Повідати, як незборима сила 

Краси Твоєї все моє буття 

Своїй могутній владі підкорила, 

Забрала душу - всю, без вороття …, 

А ти … , крилом махнувши,  

в вирій полетіла … 


Я знаю: ластівка 

В неволі не живе 

Я знаю: щастя 

Не буває вічним. 

Та жити -  

І не бачити Тебе … - 

Для мене це як каторга довічна, 

Серед усіх можливих в світі згуб  

Мене кидає думка лиш у відчай 

Що не відчую дотик Твоїх губ 

І оксамит волосся,  

що в блакить заквітчане … 



Івано-Франківськ, січень 2004р.

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 31.10.2011 12:11  Тетяна Чорновіл => © 

Так трепетно і ніжно!...

 04.11.2009 17:55  Микола Щасливий 

...Лірика завжди дивує, гарний вірш

 04.11.2009 17:54  Микола Щасливий 

Мабуть лиш кохання, може розкрити в душі людини поета.

 04.11.2009 17:49  Костьо Юля 

Хм... Вкотре переконуюсь, що тема кохання присутня у творчості кожного поета.