Немає сну
Доманіцькому С.О.
Заснули дзвіниці, заснули мости.
Затихли на гілках останні листки.
Застигла зоря десь у Смотрич-ріці,
Відбилась в вікні в іншім міста кінці.
Усе бачить сон… Лиш мені не заснуть.
Нема як тепла, милий, твого відчуть.
Але ще три дні – я знайду все ж свій сон,
Коли зорі заглянуть в четвертий вагон.
2.11.2009, К-П