21.04.2012 17:42

-

610

6 | 6

 © Тетяна Чорновіл

НЕМА

з рубрики / циклу «ЛІРИКА ПОЧУТТІВ»

Нема.

– Нема! – Весна в думках кричить з надривом,

– Тобі нічого, серденько, нема!

Не вір своїм ти мріям вередливим,

Сприймай їх, як належить, жартома!

Нема?

– Нема! – враз захлинулось пустотою

Безкрає небо, – Спокій мій не руш!

І з хмарок, переповнених водою,

Дощем сипнуло в дзеркало калюж.

Нема…

– Нема… Нема…– уста в журбі мовчали.

Нема надії згублене знайти.

Зрадливі очі… Чом не помічали

У сяйві щастя сплесків пустоти?..

Нема.

Нема про помилки недбалі звіту,

З очей сухих не спроможусь плачУ!

З байдужістю ураженого світу

В лунке «нема» так необачно мчу…

А серце стугонить: – Не відпущу!!!