Все палає від лиха,
Все горить і пече.
Мати плаче десь стиха –
Слізну мову рече:
«Відпустила я сина
На війну у степи.
І скажіть же, хто винен,
Що нестиму хрести...»
Багатьох так убили
За країну свою.
Матері ж сльози лили,
Підступа до краю.
Та серденько ще билось
І душа ще жила.
І їм легше зробилось,
І весна розцвіла.
Бились так за Вкраїну,
До останнього йшли...
А тепер це – руїна.
Ми, здається, прийшли...
Знов боротись за волю?
Жити так, як завжди?
Вибір цей за тобою!
Лиш дивись – не проспи.
03.11.09.
