22.04.2012 20:17

-

2518

9 | 10

 © Тетяна Чорновіл

КУЛЬБАБКА І РАВЛИК

Байка без моралі

Кульбабка якось між трави розквітла

У теплий день весняної години,

Проснувся й Равлик між тепла і світла,

Цікаві ріжки виставив з хатини.

Хто ти такий? – Кульбабка заясніла,

Любов до тебе всю мене проймає!

Що толку! – Равлик бубонів несміло,

Я ж бачу, що житла в тебе немає.

А в моїй хаті вдвох нам буде тісно,

Сховати в мушлю кошик твій не в змозі.

Хоч ти й красуня, золотавко, звісно,

Але пробач, бо нам не по дорозі.

Весна-красна рясним дощем линула,

Що поміж трав вітрами розвівався,

Кульбабка на дощі лише зітхнула,

А мудрий Равлик в мушлю заховався.

З трави Полин озвався пелехатий:

– Чому за тим, що не твоє, зітхаєш?

Ви різні: ти – бездомна, він – багатий,

Та він – слизький, а ти, мов сонце сяєш!