НЕМА
з рубрики / циклу «ЛІРИКА ПОЧУТТІВ»
Нема.
– Нема! – Весна в думках кричить з надривом,
– Тобі нічого, серденько, нема!
Не вір своїм ти мріям вередливим,
Сприймай їх, як належить, жартома!
Нема?
– Нема! – враз захлинулось пустотою
Безкрає небо, – Спокій мій не руш!
І з хмарок, переповнених водою,
Дощем сипнуло в дзеркало калюж.
Нема…
– Нема… Нема…– уста в журбі мовчали.
Нема надії згублене знайти.
Зрадливі очі… Чом не помічали
У сяйві щастя сплесків пустоти?..
Нема.
Нема про помилки недбалі звіту,
З очей сухих не спроможусь плачУ!
З байдужістю ураженого світу
В лунке «нема» так необачно мчу…
А серце стугонить: – Не відпущу!!!
