Нага земля
Нага земля прикрилась соромливо,
Тоненьким саваном зеленої трави
І коси-вербоньки розпущені сміливо,
Квіти-віночки навколо голови.
Чекати трохи до вбрання рясного,
На зміну травам – колосся і плоди.
Щоб народити, не спита нікого,
Лише попросить у небес води.
Набридне зелень – поміняє фарби,
Червоно-жовтим вишиє ліси,
Запустить в небо громовиті залпи
А листопад не збереже краси.
І знов нага. І знову просить – вкрийте!
Немає сил на власне полотно.
Фата снігів, мов нареченій, зійде,
Лише землі прожити це дано.
м. Кривий Ріг, квітень 2012р
