Тихо
Вірш для читання в ліжку
Мовчання, то нічого,
аби не сполохать твого нічного
твого прийдешнього натхення не злякать.
Мовчання, то лиш подих,
лювлю як невідомий дотик
як надзвичайний дотик нічних твоїх пісень.
Мовчання, таємниця
окутана у нову небилицю
у загадкову казку старих твоїх ідей.
Так тихо, дзвін по шкірі
і я у твоїм тілі
так наче й назавжди, й мого уже нема.
Так тихо, піт на лобі (на балконі)
і я в твоїм полоні,
й мені твого натхнення не злякать.
