Мене напоєно весною
з рубрики / циклу «Весняна казка»
До сліз напоєно, до дна.
Я прориваю все рікою,
В якій ще дихає весна.
Я прориваю цю плотину,
Іду жахіттям напролом...
Не вірте в те, що я дитина,
Я просто ніжний бурелом.
Я ж пробиваю душу й розум,
Я йду у відстані дощу...
Я не гублю по світу сльози,
Я просто болю не терплю...
Я не пізнаю невпізнане,
Зате я знаю - до снаги
Мені омити давні рани
Живою квартою води.
Я не ловлю ще незбагненне,
Я не відкрию світ чудес.
Усе, що вічне й суверенне.
Розіб`є воля лиш небес.
Мене весною напоїли
Ці трави, луки і краса.
Ну все. Я в вирій полетіла.
Десь там живе моя весна...
