КУЛЬБАБКА І РАВЛИК
Байка без моралі
Кульбабка якось між трави розквітла
У теплий день весняної години,
Проснувся й Равлик між тепла і світла,
Цікаві ріжки виставив з хатини.
Хто ти такий? – Кульбабка заясніла,
Любов до тебе всю мене проймає!
Що толку! – Равлик бубонів несміло,
Я ж бачу, що житла в тебе немає.
А в моїй хаті вдвох нам буде тісно,
Сховати в мушлю кошик твій не в змозі.
Хоч ти й красуня, золотавко, звісно,
Але пробач, бо нам не по дорозі.
Весна-красна рясним дощем линула,
Що поміж трав вітрами розвівався,
Кульбабка на дощі лише зітхнула,
А мудрий Равлик в мушлю заховався.
З трави Полин озвався пелехатий:
– Чому за тим, що не твоє, зітхаєш?
Ви різні: ти – бездомна, він – багатий,
Та він – слизький, а ти, мов сонце сяєш!
.gif "{#}")
