Знайшла повністю вірш з епіграфу. Над могилою Степан Руданський В степах, де гриміла Козацькая сила, Від світу, потопу Лежала могила. Лежала могила, Як тая цариця, Що ї зашептала На сон чарівниця. І стан її пишний Трава покривала, І голову сонну Калина вбирала. І гілля калини Плелося косами, І кетяги красні Спадали биндами. Із лівого боку, Словами ізрита, Лежала край неї Камінная плита. Чи прошлого пам’ять, Чи того, що буде, – Що писано в нії, Не відають люди. Як військо, чорнобиль Стояв на сторожі, І пісні їй піли Пташенята божі. Скажіть мені, люди, Кому з вас не мила, Кому з вас не люба Була та могила? Зійдітеся ж, люди! Край дороги станьте! Стисніть своє серце – На могилу гляньте!.. Могило, могило! Ти пишна могила! Де ділися чари, Краса куди сплила? Коса із биндами Лежить край дороги, Покошене військо Доломлюють ноги. Пройшли тяжкі плуги Через твоє тіло! І пишнеє тіло, Як вуголь, зчорніло… І тілько лиш камінь Край тебе біліє, Но вже письмо друге На ньому рябіє… І поле зчорніло, Коріння зсихає, І бусел перистий На скибах ступає… Споров плуг тяженький, Задряпало рало, І в рани насіння Нерідне попало. Запало насіння, Коріння пускає І силу чужую Без жалю спиває… І в місяців кілька Край тої могили З чорнобилем разом Коноплі вродили!.. Чорнобилю много! Подивіться, люди! Но бог святий знає, Що то за рік буде… Де була калина, Там нап’ята буда… На верху могили Чорнобилю груда… І димить чорнобиль, Заким запалає… І «Вічную пам’ять» Божий птах співає… 25 августа [1857].
26.04.2012 13:21 Каранда Галина => Суворий
тільки-що дивилися по 1+1 фільм про Чорнобиль. Про те, що більшість дій по ліквідації, проведені в перші дні, були не тільки марними, а й шкідливими ( наприклад, заливання реактора водою вже після припинення пожежі продовжило час його застигання...)... некомпетентність комісії загробила тисячі життів. і багато з тих помилок були повторені й на Фукусімі. а Ви кажете - вчаться на чужому досвіді...
вразив епіграф. дійсно, мене часто дивує, настільки інакше з часом читається поезія і як пророче вона вже потім звучить. Ваш вірш сильний. та немає в радіації межі, дарма намагаємося сховати її під колючим дротом. і нічого вже не вдієш, бо ж Це ж ми калину корчували, Скосивши пам’яті полин ..............
26.04.2012 10:40 Ірина Затинейко-Михалевич
щойно пробіглась Хрещатиком на роботу - цілий Майдан всипаний фотографіями до Дня сьогоднішнього - чорнобильського... пані Тетяно, Вашими словами шепоче Земля, обтягнута дротом, яка дихає надією все ж...Ви зуміли її відчути...почути...переболіти.. БОЛЯЧЕ(((
