04.05.2012 09:55

для всіх

495

11 | 11

 © Тетяна Чорновіл

ФОТО КІНДЕР

з рубрики / циклу «ПРИСВЯТИ»

Пам’яті безіменного німця,
убитого в Корсунь-Шевченківській операції
під Шендерівкою…
(З давніх спогадів про другу світову війну)

Війна – це горе. Й говорити годі.

В ній стільки люду дурно полягло.

Я – з трьома дітьми. Чоловік на фронті…

Куди втекти? Під німцями село.

Корову запрягли й город орали, 

Із дітьми разом порпались в землі.

Як старшого в Німеччину забрали, 

Пеклась за двох, вони ж іще малі.

Тоді ж… Злякалась, важко уявити, 

Коли почула «Німець в двір пішов!!!»

З городу бігла (там же мої діти!)

Здавалося, не чула підошов!

Стояв чужий… Зі мною не вітався, 

На менших лише поглядом косив, 

Про старшого на мигах щось питався

І нащось його фото все просив.

Кричав до мене: – Матка! Фото кіндер!

Насилу врешті-решт розтолкував, 

Те фото із руки у мене видер, 

І з мого двору геть покрокував.

Його пізніше бачити ще вдруге

Мені в дворі своєму довелось, 

Узнала, що в відпустку за заслуги

Додому німцю з’їздити вдалось.

Ще й досі вдячна ворогу уклінно, 

Як згадую – не можу стримать сліз, 

В Німеччині знайшов він мого сина, 

Й мені від нього звісточку привіз.

На все життя своє запам’ятала

Той рідний лист, що німець ніс в руці.

З неволі сина все ж таки діждала.

А німець? Згинув в Корсунськім кільці.

Пройшли літа. Забулись навіть риси, 

Про ім’я не питайте теж мене.

От тільки й пам’ятаю – білобрисий.

І «Матка! Фото кіндер!» голосне…