05.05.2012 00:34

для всіх

1064

4 | 4

 © Тарас Шевченко

Думка («Вітре буйний, вітре буйний!»)

з рубрики / циклу «ПРИСВЯТИ»

4 травня 1838 року діячі культури викупили
з кріпацької неволі Тараса Шевченка.
Це один з віршів, написаний уже вільним поетом.

Вітре буйний, вітре буйний! 

Ти з морем говориш, — 

Збуди його, заграй ти з ним,  

Спитай синє море. 

Воно знає, де мій милий,  

Бо його носило,  

Воно скаже, синє море,  

Де його поділо. 

Коли милого втопило — 

Розбий синє море; 

Піду шукать миленького,  

Втоплю своє горе,  

Втоплю свою недоленьку,  

Русалкою стану,  

Пошукаю в чорних хвилях,  

На дно моря кану. 

Найду його, пригорнуся,  

На серці зомлію. 

Тоді, хвиле, неси з милим,  

Куди вітер віє! 

Коли ж милий на тім боці,  

Буйнесенький, знаєш,  

Де він ходить, що він робить,  

Ти з ним розмовляєш. 

Коли плаче — то й я плачу,  

Коли ні — співаю; 

Коли ж згинув чорнобривий, — 

То й я погибаю. 

Тогді неси мою душу 

Туди, де мій милий; 

Червоною калиною 

Постав на могилі. 

Буде легше в чужім полі 

Сироті лежати — 

Буде над ним його мила 

Квіткою стояти. 

І квіткою й калиною 

Цвісти над ним буду,  

Щоб не пекло чуже сонце,  

Не топтали люде. 

Я ввечері посумую,  

А вранці поплачу. 

Зійде сонце — утру сльози, — 

Ніхто й не побачить. 

Вітре буйний, вітре буйний! 

Ти з морем говориш, — 

Збуди його, заграй ти з ним,

Спитай синє море...

С.-Петербург, 1838