На Донбас
з рубрики / циклу «СПОМИНИ»
Написано з спогадів мого свекра,
Чорновола Кузьми Дементійовича (нині покійного)
На зображенні він, хазяйка-німкеня (посередині з дітьми),
у якої наймитував, та ще одна інтернована українка.
Чорновола Кузьми Дементійовича (нині покійного)
На зображенні він, хазяйка-німкеня (посередині з дітьми),
у якої наймитував, та ще одна інтернована українка.
Ще малими в війну забирали
На роботи в Німеччину нас!
Ми в невільних трудах підростали.
А скінчилась війна,
Нам дорога одна –
Для виправних робіт на Донбас.
Бо за те, що тут вижити сміли
Були винні ми, звісно, сто раз!
З інтернованих роти створили,
Всім погони дали,
Якісь светри вдягли
Й повели пішака на Донбас.
Мозолі на ногах аж стогнали,
Додаючи кривавих прикрас,
Свої села ми рідні минали.
Хоч і близько пройшли,
Та зайти не дали,
Бо наш напрямок Мюнхен – Донбас!
З болем кожного Дня Перемоги,
В думці раптом зринають весь час
Із Баварії піші дороги!
Ми, «злочинці» малі,
Йшли по рідній землі
На Донбас! На Донбас! На Донбас...
