05.05.2012 20:12
для всіх
1779
    
  14 | 14  
 © Тетяна Чорновіл

На Донбас

На Донбас

з рубрики / циклу «СПОМИНИ»

Написано з спогадів мого свекра,
Чорновола Кузьми Дементійовича (нині покійного)
На зображенні він, хазяйка-німкеня (посередині з дітьми),
у якої наймитував, та ще одна інтернована українка.

Ще малими в війну забирали

На роботи в Німеччину нас!

Ми в невільних трудах підростали.

А скінчилась війна

Нам дорога одна

Для виправних робіт на Донбас.


Бо за те, що тут вижити сміли

Були винні ми, звісно, сто раз!

З інтернованих роти створили, 

Всім погони дали, 

Якісь светри вдягли

Й повели пішака на Донбас.


Мозолі на ногах аж стогнали, 

Додаючи кривавих прикрас, 

Свої села ми рідні минали.

Хоч і близько пройшли, 

Та зайти не дали, 

Бо наш напрямок Мюнхен – Донбас!


З болем кожного Дня Перемоги, 

В думці раптом зринають весь час

Із Баварії піші дороги!

Ми, «злочинці» малі, 

Йшли по рідній землі

На Донбас! На Донбас! На Донбас...

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 06.05.2020 18:03  Старченко Наталія Ми... => © 

Так шкода хлопців. Вони ж просто на Батьківщину хотіли і ні в чому винними не були...

 08.05.2017 10:26  роман-мтт => Каранда Галина 

Це жесть, звісно.
Війна - це сука, вічно голодна до крові, що по собі лишає незагоєні рани. Наче перемогу здобуто, а триває і далі поволі, на долях людських шершавим своїм язиком язви вилизує нові, дере їх до кісток, до самої душі, не даючи загоїтись протягом поколінь. Така вона - сука-війна. :(

 08.05.2017 06:24  Каранда Галина => роман-мтт 

витягую...

 06.05.2012 13:40  © ... => Сашко Новік 

Дякую, Саша!

 06.05.2012 13:36  Сашко Новік 

Нда, жестяк. Вірш гарний

 06.05.2012 13:20  © ... => Недрукована 

НЕ плачте! Все давно минуло! І людський біль... Разом з життям! Дуже вдячна за відгук!

 06.05.2012 13:18  © ... => Андрій Гагін 

Згодна, дякую! ((

 06.05.2012 12:19  Андрій Гагін => © 

Страшний був час.

 06.05.2012 12:06  Недрукована 

Гірко. Плачу...

 06.05.2012 11:00  © ... => Деркач Олександр 

Історія, яку Ви розповіли, дуже схожа на долю мого батька. Правда, кажу ж, що не знаю майже нічого, лиш уривки розмов чула! Були колись теми, на які батьки не могли розмовляти навіть з дітьми! А я була занадто мала, щоб допитуватися!

 06.05.2012 10:57  © ... => Тетяна Белімова 

Сім"я, куди його взяли, жила на хуторі під Мюнхеном. Ставились до них добре, харчування не ахті, але їїли разом з "господарями". Ще їм і гроші якісь платили, могли купити в місцевій крамниці якісь речі чи солодощі. Свекор, наприклад, тратив свої "збереження" на книжки. Бо в крамничці були навіть українські (Грушевський, Винниченко). Вони потім при звільненні несли ті куплені речі в валізах. Та покидали ті валізи хто де. Бо занадто тяжким виявився шлях "додому"((((

 06.05.2012 10:50  © ... => Субота Олександр 

Дякую! Із спогадів реальної людини!

 06.05.2012 07:58  Субота Олександр 

Вражаюче!Сильно,відчувається дух тих часів "Свої села ми рідні минали.Хоч і близько пройшли" - говорить Ваш герой.Просто,але наскільки реально...

 06.05.2012 01:28  Тетяна Белімова 

У моїй родині дві такі історії... А ще наш дідусь Єфрем (нині має 90 років) любить розказувати, що совєтські війська у німців робили... Був він також у Баварії.
На фото Ваш свекор такий гарний і молодий, нічим не відрізняється від своїх "господарів", якби Ви не підписали, подумала б, що він серед односельців. Це ще раз доводить, що всі ці поділи на "німців" і "наших" - умовність.

 05.05.2012 23:06  Деркач Олександр 

Розкажу ще - знав я цього чоловіка, у вересні 43 звільнили Прилуки, всім кому було 17-18р забрали на штурм Києва, наказ без зброї на той берег Дніпра, розказував - перебирався на той берег по трупам сусідів, однокласників, таких же хлопців, на березі контузило, отямився в лагері у німців, втеча, добрався до СВОЇХ - 10 років, потім за супротив адміністравції лагеря, ще 5, потім 5 років поселення без прав, потім все життя ізгоєм, всі казали поліцай, я особисто провіряв через свого родича кгбіста, я тоді цікавився такими історіями, все було правда - пацан з 17 років до 40 по лагерям, тільки контузило не там і не в той час

 05.05.2012 22:24  Каранда Галина 

гірко.

 05.05.2012 20:57  © ... => Деркач Олександр 

(((( Я також чула не одну історію, про тих, хто повернувся не в СССР. Ніхто не жалкує (на фоні наших нещасних доль). Але ж боялися тоді люди "загниваючих капіталістів". Найсміливіші тільки зважувались!!!

 05.05.2012 20:51  Деркач Олександр 

Багато таких історій ... Коротко - батькову сестру 10 років. в Германію,вийшла заміж за француза, ще жива , : дітей, процвітаючий фермерский бізнес в Канаді...її подруга разом забрали, втікла-вернулась до СССр, зразу нічого, потім лагеря 3 роки, сільська вчителька, зарплата 90 руб., чоловік п`яниця, померла ховать нікому, діти в ГЕРМАНІЇ НА ЗАРОБІТКАХ

 05.05.2012 20:29  © ... => Микола Щасливий 

Дійсно, жахіття! Дякую! ((

 05.05.2012 20:14  Микола Щасливий 

Жахіття та дійсність.