Блукаючи заможними лісами
Блукаючи заможними лісами,
Де гордують дерева вікові,
Що тягнуться до неба мов руками,
І просять собі іншої землі.
Я запитав себе: «У чім провина,
За що не любим матінку свою,
Що нам оцю красу зростила,
За чім шукати іншого раю?»
Не зрозуміти душу українця,
Що під собою гілку відтинає,
Коли сміття в зелений ліс несе
І джерельце без жалю засипає.
Вік індустрії, а інакше - хламу,
Що горами росте серед лісів,
Мов пам’ятник вкраїнському бедламу,
Що на найвищих пагорбах осів.
Рахуйте, множте, лийте свої статки,
Можливо всім в журналах місце є
І хай співають вам Швейцарські Альпи,
Що і над вами Бог у світі є.
