06.05.2012 09:27
-
181
    
  2 | 2  
 © Субота Олександр

Блукаючи заможними лісами

Блукаючи заможними лісами,

Де гордують дерева вікові,

Що тягнуться до неба мов руками,

І просять собі  іншої землі.


Я запитав себе: «У чім провина,

За що не любим матінку свою,

Що нам оцю красу зростила,

За чім шукати іншого раю?»


Не зрозуміти  душу українця,

Що під собою гілку відтинає,

Коли сміття в зелений ліс несе

І джерельце без жалю засипає.


Вік індустрії, а інакше - хламу,

Що горами росте серед лісів,

Мов пам’ятник вкраїнському бедламу,

Що на найвищих пагорбах осів.


Рахуйте, множте, лийте свої статки,

Можливо всім в журналах місце є

І хай співають вам Швейцарські Альпи,

Що і над вами Бог у світі є.

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 06.05.2012 12:16  Андрій Гагін => © 

Актуально і гарно написано

 06.05.2012 10:45  Тетяна Чорновіл => © 

Також задумувалась над тим, що ми якісь неукраїнські українці! ((((( Вірш дуже актуальний, згодна! Але ж тему підняв українець!!!! Значить, ще не все втрачено!