Почуття
Ми полонені в цім житті,
А почуття не можуть жити у неволі.
Вони пронизують мов списом далечінь,
Але не завдають нікому болю.
Вогнем палають у літах моїх
І крають твоє серце на світанні.
Зоріють у пригніченій пітьмі,
Бо з кожним днем кохають як в останнє.
Шепочуть ніжністю в мелодії моїй,
Коли я рву думки у самоти.
І відпливають в темряві нічній,
Туди, де в світі є лиш тільки ти.
Якби я міг полинути туди,
Куди мене той сон любові кличе,
Збулися б мрії, що ясніли в сні
І все б на світі стало ще миліше.
Якби я міг полинути туди,
Я б потонув в очах твоїх безкрайніх,
Щоб з уст твоїх напитися води,
І щоб згоріти в полум’ї кохання.
