Сльозинка не відчула перешкоди
Сльозинка не відчула перешкоди,
Скотилась по обвітреній щоці.
Під звуки вихру-маршу «Перемоги»,
Рушають в путь старі фронтовики.
Із кожним днем ряди їх все рідіють
І б’є життя аж до сердечних ран,
Давно вже втрачені якісь надії,
Війна лишила в пам’яті туман.
У тім тумані роки побілівші,
Відшукують дитинство весняне
І юність від погрому посивівшу,
Шалену кулю що дивом мине.
А друзі що пробачать долі,
Так не побачивши своїх братів, синів,
Встають у снах ясних з волошок в полі
І йдуть до свіжо-виритих могил.
Знов звуки над тривкої канонади,
Тривожать сон і в пам`ять постають,
Ті імена, що впали під Рейхстагом,
Обравши вічності незриму дальню путь.
Сльозинка не відчула перешкоди,
Спустилась по обвітреній щоці,
Під звуки вихру-маршу «Перемоги»,
Тремтять пониклі квіти у руці.
