Малі штрихи картини світу
з рубрики / циклу «Вибір автора (Мої улюблені твори)»
Хоч велике сонце – тоне у хмаринах -
Швидко заховають у свої глибини.
І закрита сутність крихтами малого:
Може там щось нове, або там нічого.
Ось розлогі клени – то колись зернини.
Скільки всього взяли ці, з землі, рослини.
Тягнуться до сонця, а в цю мить, до хмари.
Скільки вже фотонів на собі впіймали.
В цій великій суті, повно незначного -
Виросте з насіння майбуття, щось нове.
І яка б ця дійсність не була безкрая -
Бачиш лиш лелеку, та птахів там зграя.
Знаєш лиш маленьку ти частину всього –
Хочеш знати більше – то звернись до Бога.
2.05.2012
