Люди змінюються,
Змінюється й час,
Та він не лікує,
Він біжить повз нас.
Без попереджеть, налаштунків,
Цей час тікає геть, Підступний!
Не скаже він ніразу, що вже йде,
Не спиниться тим більш на відпочинок,
Століттями то йде, він, то повзе,
Коли, бува, біжить, немов, скажений.
Стомившись, він не сяде відпочить,
Він мовчки поповзе все далі,
Нема йому кінця, немає краю,
Його ніхто не бачив в ідеалі,
Та ці слова, що час іде, що час спливає,
Ніхто не встиг відчути смак життя, його не зачіпають...
Той час, то дід, чи то дитина?,
Ніхто не знає й як його зовуть..
То час! І то не є билина,
Але, його уже назад не повернуть!..
