11.05.2012 21:18

-

318

3 | 4

 © Людмила Бойко

Там, де ясні зорі хтось сипле до долу,

Там, де вічна весна і немає зими.

Там, де радість і мрія ніяк не проходять,

Незбагненнеє диво – солодкії сни!

 

В них я бачу повітряний замок,

У якому живу і творю,

Де розправлю могутнії крила,

Встану і полечу…

 

А може я впаду до долу

    На вквітчаний квітами луг,

Скажу: «Все у світі проходить»,

Й змахну журливу сльозу.

 

Це світ затишшя морського –

Світ незбагненного сну,

Світ мого щастя земного,

В якому творю і живу!