Осіннє
Срібляться сльози на калині
В жовтневі дні, холодні дні.
І крики сумно-журавлині
Щоніч вчуваються мені…
Про що кричать? Кого вітають?
Кому несуть свої літа?
В небес питала, - та не знають,
Не знає й осінь золота…
Лиш павутиння, мов намітка,
Літає в небі навмання…
А у садку остання квітка
Звук журавлиний доганя…
Вже скоро грудень. І морози
Розкажуть нам усім про те,
Як ллє калина свої сльози,
Й як літо бабине цвіте…
Й не говорім, що все ми знаєм,
Хоч скільки літ не живемо,
Тепло липневе ми згадаєм,
Як холод січня збагнемо…
м. Ромни, 16/05/12
