17.05.2012 09:28
-
439
    
  5 | 5  
 © Толік Панасюк

Купіть у мене день.

Купіть у мене день.

Грози чекаю

Ранок не проснувся

Лиш вітер стих

Лоскоче осики молоді листочки

Холодно

Бузку зів’ялий цвіт

Ховається від вітру

Грози не буде

Дощ

Дрібний

Надовго

Купіть у мене день</p>

Віддам за пригоршню монет

Дощ без грози

Як проповідь

Благочестива і терпима

Як напівсон

ДрімОта

Зберіть мені монет

Я їх лічитиму

Як праведник чесноти

Кидаючи крізь сон

В калюжі

На перехрестях

Можливо вітер

Покине бавити осику

Оскаженіє

Збунтується

І

Ні

Я навіть не надіюся сьогодні



Дрогобич., 2012

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 19.05.2012 00:06  Тетяна Белімова 

Толіку! Немає слів! Як гарно, й лірично й сумно водночас, і натяк на приховані істини й на трагічні обставини! Дуже сподобалось! Купляю!

 18.05.2012 22:18  Сашко Новік 

цікаво, сподобалось

 18.05.2012 08:44  Каранда Галина => © 

нє, не погоріли!) я ж не біля компа була, а на кухні, з листочком).
а Ви по дощу з електрикою?
а як же правила техніки безпеки?:)

 18.05.2012 02:31  © ... => Каранда Галина 

Уявив. А млинці не погоріли? (жартую). Я ж робив опалубку, болото, мокра спина, бридкі дошки, пила тіпає струмом.

 18.05.2012 02:20  © ... => Деркач Олександр 

Монети як милостиня. Милостиня від безвиході. Для когось дрібязок, комусь денне спасіння, для когось праведність. Дякую.

 18.05.2012 02:20  © ... => Каранда Галина 

Спасибі. так, лише любов може і серед мряки житєвих обставин зробити затишок. Нехах перемагає любов.

 17.05.2012 15:00  Каранда Галина => © 

http://probapera.org/publication/13/11211/a-ya-joho-lyublyu.html

написала під впливом Вашого вірша...(на кухні, поки млинці смажила під плескіт дощу, увесь листочок був в олії...Уявили?:)

 17.05.2012 09:53  Деркач Олександр => © 

Чудово написано, але щось у мозку опирається, щось з монетами, якщо буквально(і тут) не так? правда у творчості буквально то нонсенс, не знаю... а так подобається, заворожує, Ви це вмієте

 17.05.2012 09:51  Каранда Галина => © 

Толіку! Я все більше захоплююся Вашими творами. І це не комплімент і не бажання підлизатися (навіщо мені це тут?), я дійсно щиро.
А про цей вірш… дійсно, сумно не чекати нічого від сьогоднішнього дня, мені аж дуже добре це зрозуміло. Іноді ця гроза просто необхідна. Та яке воно не є, це наше життя, але ж воно наше… і продавати його не варто… та й не вийде – ніхто й не купить…(хоч це, як подивитися, значень тут багато))) Єдиний вихід – полюбити оцю заколихуючу сіру мряку, щоб вона не здавалася аж такою безпросвітною.

 17.05.2012 09:33  Каранда Галина => © 

яка краса... зараз ще раз перечитаю і щось скажу ...