Покаянний демон
потаємне
Загавкавши собакою за вікном,
Ти згустком туману пройшов крізь стіни.
Закрив мені очі своїм крилом,
Ти був для мене лише тінню.
Я зараз бачу більше як колись,
Та знаю я про тебе стільки ж - мало.
Ніколи не бачила як ти молився.
Тут ти прийшов, тут знов тебе не стало.
З воронячим крилом шукала,
І всіх зустріла хто тебе кохав,
Пробач, тоді я ще не знала,
Що ти за них не Господа благав.
О, мій туманний ніжний біс,
Чи знаєш ти, ким є для мене?
Бо зникнувши нараз приніс
Не біль, а тугу свою з неба.
Я віддала тобі своє життя,
Це розплата за помсту чужу,
І не відчула в серці каяття,
Перетнувши гріховну межу.
І зникло все, що було дороге,
Сплекане з ніжністю для тебе.
Залишився лиш ти один - Мій
Заблукалий янгол і покаянний демон.
Ми тіні двоє - літаємо по світу,
Твій смуток став німбом на чолі,
Й моє чуття що також німбом світить
Забрали з пекла і до неба понесли.
