22.05.2012 14:40
© Андрій Гагін
Ні про що слова...
з рубрики / циклу «Струни душі і думок»
Ні про що, лише слова ідуть дощем -
Та думки існують, навіть у мовчанні.
Серед слів є ті, що виростуть плющем;
Є в надії, потім, сказані востаннє.
Слово це не камінь і не гострий ніж:
Випадок, свідомо - все ж бувають рани.
Та у кожнім сонце, навіть в темну ніч,
Наче коней, зорі запряжуть у сани.
Слово ніби вітер, вільне й гомінке,
А відняти волю - як залізо стане.
Непомітне зовсім, щире і легке,
В почуттів намисто і любові вбране.
А зростивши словом, сум, журбу і щем -
Що сьогодні станеш ти чекати в гості?
Ні про що слова так стають вогнем,
А ще мить тому, все так здавалось просто.
15.05.2012
