Чернуха Любов Подвійне дно
За маскою із блискіток і тіней,
За шлейфом нереальних одіянь,
За зміною і контурів і ліній
Примара безнадійних сподівань.
За посмішкою – стомлене мовчання,
За показовістю – розтоптана душа,
За тихим словом – стогін і волання
І ніби друг, а приховав ножа.
Подвійне дно, підроблені надії.
Де справжній, де для натовпу взірець?
Ввести в оману майже всі воліють,
Якщо їм віриш, мабуть ти сліпець.
м. Кривий Ріг, травень 2012
23.05.2012 23:26 Лідія Яр |
 Ага, ото про душу розтоптану, та мовчання - точно. |
23.05.2012 20:15 Андрій Гагін => © |
 Таке можна спостерігати, і має місце, але "Ввести в оману майже всі воліють" - це вже дуже перебільшена гіпербола. Такого мабуть, не буває. |
23.05.2012 14:36 Каранда Галина |
 сподобалось дуже. але як же нікому не довіряти?... |
23.05.2012 14:21 Володимир Пірнач => © |
 Сподобалось. |
23.05.2012 13:15 Сашко Новік |
 Є таке. Цікавий вірш |
23.05.2012 12:05 Тетяна Чорновіл => © |
 Гарно. Але про щось негарне. :)) |
23.05.2012 11:56 Деркач Олександр => © |
 Гарний вірш, багато подвійного |