Тетяна Чорновіл На стомлених крилах
О, мріє! На стомлених крилах
Для чого у небо знялась?
Поглянь, у рядках побурілих
Стривожена кров запеклась!
Успішні витають у щасті,
А ти – в небесах манівцем.
Тож час, мабуть, крилечка скласти
І вниз. До землі! Камінцем!!!
За мить з опустілого неба
Натхненно так брязну і я,
Бо жити не вмію без тебе.
Ти – сутність летюча моя.
Просили захмарні світи:
– Вставай… Розганяйся… Лети!
24.05.2018 10:29 Віталій Перетятько => © |
 Браво! Оце поезія... |
23.05.2013 21:06 Наталія Сидорак => © |
 Тільки не падайте!!! аА якщо впадете - злітайте знов... Крила можуть відпочити і під час польоту... |
24.05.2012 10:25 Оля Стасюк |
 Чарівно) |
23.05.2012 20:08 Андрій Гагін => © |
 Не сумуйте Тетяно! Дуже гарний вірш! Сподобався! |
23.05.2012 18:44 © ... |
Дякую! Як удасться розігнатися! :))) |
23.05.2012 15:53 Тетяна Белімова |
 І ми просимо, щоб Ви літали й нас своєю поезією радували! |
23.05.2012 14:34 Каранда Галина => © |
 тривожна тенденція... то магнітні бурі, пройде. |
23.05.2012 14:23 © ... => Деркач Олександр |
Це Ви точно підмітили! :))) |
23.05.2012 14:21 Деркач Олександр => © |
 Капець весні, пішов депресняк:)) |
23.05.2012 13:38 Сашко Новік |
 В мене вчора після двох фур теж крила стомились. Розганяюсь |