Падіння короля
з рубрики / циклу «ЛІРИКА ПОЧУТТІВ»
«Король імперії»
Я є король! Моє веління –
І всі пускаються в танок!
Моя імперія – гординя
Й покора люблячих жінок!
А ти що здумала, нещасна?
Лишити короля в журбі?
Що ж! Я забороняю, ясно,
В мій світ вертатися тобі!
У світ веселощів до сказу,
У світ легкої самоти,
Де заведу (причому зразу!!!)
Самиць, достойніших, ніж ти!
А потім всіх порозганяю
І спомин знищу, мов чуму…
Повинно стати легше, знаю!
А так нерадісно… Чому?
Чому, скрадаючись, слідкую
За тим, як ти з роботи йдеш?
Про тебе з друзями пліткую
У смутку, що не має меж.
Чому, як з кимсь тебе побачу,
Так жалить ревнощів змія?
Згадавши наші миті, плачу…
Чому?! Невже кохаю я?
В законну власність закохався?!
І не чекав такого зла!
Що ж, імператоре! Попався!
Корона величі сповзла!
Та цур їй! Як тебе вернути
З буденних марев суєти?
Як, ніжну… щиру, осягнути?
Як знову, згублену, знайти?
Вернись… Порушу заборону
На сміх всім створеним світам.
Знов покохай! Тобі корону
І всю імперію віддам!
.gif "{#}")
Дякую! :))
.gif "{#}")
.gif "{#}")
.gif "{#}")
