Оля Стасюк Дитячі мрії
В дитинства казка світиться в долонці
І повертає осінь у весну.
Мені б ковток закоханого сонця,
Такого, як у казочці зі сну.
Надворі сяє золотистее літо,
Відлунює веселками від гір.
Мені б одну краплину того світла.
Яке летить у казочці від зір.
Надворі дуже тепло пахне хвоя,
І тополиний пух торкає скронь.
Мені б краплиночку води живої,
Що ллється із матусиних долонь.
31.05.2012 18:46 © ... |
Спасибі усім!))))) |
31.05.2012 18:45 © ... => Сашко Новік |
Справді його чекаємо. Але сонце гріє немилосердно. Дякую. |
31.05.2012 18:45 © ... => Каранда Галина |
я її обожнюю! в будь-яку пору року) спасибі) |
31.05.2012 18:45 © ... => Тетяна Чорновіл |
трохи є.... Дякую) |
31.05.2012 13:00 Тетяна Белімова |
 Олю! Ти дорослішаєш! Мова твоя набирає все більшої сили звучання і наближається до "краткості", яка, і це відомо!, є сестрою таланту! |
31.05.2012 09:50 Деркач Олександр => © |
 Гарно |
31.05.2012 08:44 Сашко Новік |
 Гарні краплиночки) маєш теплий літній дощ |
30.05.2012 22:55 Каранда Галина |
 хоч одна влітку про хвою згадала! умничка!) |
30.05.2012 22:54 Каранда Галина => Тетяна Чорновіл |
)))) то вона вичитувать не встигає!))) |
30.05.2012 22:50 Тетяна Чорновіл => © |
 Гарно, але долонька пишеться з Ь, а золотисте - з одним Е. Думаю, то опечатки! Ти від того навчання вже зачамріла! :))) |